Почнемо з козацтва. Хто такий козак? За офіційною версією російських, та величезної частини наших істориків - приблуда невідомо якого роду-племені, що прибився до зграїща таких самих шибайголов- низовиків (Так називали козаків з Запорозької Січі Низової - саме так казали у ті часи ЗапОрозька, а не ЗапорІзька у сучасній трактовці), щоб пограбувати-повоювати. Тоді нехай датуть мені відповідь на такі запитання: а як же походи з визволення українців-русинів? а як же захист православної віри? а як же найсуворіша дисципліна та найвища війскова підготовка? На ці запитання опоненти не дають зрозумілих відповідей. Але давайте спробуємо ми.
    Почнемо з суворої дісциплини та найдосконалішої війскової підготовки. Наскільки ми можемо бачити з сучасного світу для того щоб привчити до досконалої військової дісциплини потрібно якнайменше один рік, а для навчання бою без зброї - не менше двох років, але серьозні результати будуть не раніше чим через три-чотири роки. Але ще є шабля або сулиця (спис) та необхідність єю вправно володіти. Але не тільки вправно, але й гідно протистояти татарі (які народжуються на коні зі зброєю у руках), яничарам та сейменам (взагалі професійні воїни з 7-10-річного віку).
    Тобто робимо висновок: щоб випустити на поле бою козака-воїна потрібно чотири (як найменше) роки. Але статус козака отримували через рік(!!!) пройшовши загальну підготовку у новиках. А де іще три? звідки такий рівень володіння війсковими навичками у приблуди або селянина? Відповідь - до того як прийти у новики хлопці (чоловики) проходили досить високу війскову підготовку. Де? - певна річ вдома! Тобто кожний (майже кожний) українець володів основами бою на досить високому рівні і це передавалося з покоління у покоління. Для того, щоб передавати такі навички треба система, школа (не в розумінні якогось закладу, а в розумінні системної науки). Де можна знайти таку школу у "найближчому" історичному періоді? - Київська Русь, причому у часи до хрещення. Саме там кожний хлопець у 15-17 років був готовим воїном, не важливо з якого він роду та чим займалася його сім'я. Так, йому ще було потрібне додаткове навчитися діяти узгодженно з іншими, але він вже міг тримати лаву та битися як одне ціле з іншими воями.
    Це означає, що принаймі війсковій системі підготовці більше ніж 500, 1000 років. Цій системі тисячі років і передавалася вона не тільки з покоління в покоління, але й через професійних вчителів. Хто ці вчителі? - характерники - елітні військові частини козацтва, що виконували роль лицарского ордену з ще більш суворою дисципліною. Більше того - існували цілі характерницьки села, де дітей вчили змалечку пластунській справі, системі двобою, стрілецькій справі та ХАРАКТЕРНИЦТВУ - магії за тодішнім уявленням, але за сучасним баченням - системі роботи з тонкими енергіями та психікою. Причому вишкіл проходили як хлопці, так і дівчата. Зрозуміло у характерники можна було прийти і не за родоводом і таких прикладів багато: І. Сірко, С. Кішка, І.Богун та інші. Але звідкі ж вони знали все те, чому вчать з дитинства? - це було єство, єство народу, нації, його притаманна особливість - уміння розуміти та використовувати потаємні сили природи. Тому таких людей приймали в характерники.
    Але ж звідки взялося таке слово "характерник" і хто вони такі, характерники? Справа в тому, що інші народи (у часи дохристиянської Русі) характерниками вважали всіх русинів, а особливо мудрих: чоловіків-волхвів та жінок-сивіл. Тобто характерник - це волхв або сивіла, але крім того, перше коло волхвів, в якому всі проходили початковий вишкіл називалося ... колом характерників! Взагалі сивіли розділяли себе на коло Дани (бойові сивіли) та коло Віти (сивіли-науковці-лікарі). У волхвів було більше кол: коло характерників, коло витязі, коло числярів, коло Яви, коло Прави, коло Укри та Коло Світла. Але у Коло Світла, насправді входили водчі (керівники) кожного кола волхвів, та керівники кол сивіл. Над всіми стояли Людива (наймудріша та навшанованіша сивіла) та Боян (наймодріший та найішанованіший волхв). Місцем, де постійно жили старшини кол, та майже все коло Укри, де збиралося Коло Світла - це о. Хортиця та її околиці (сучасне місто Запоріжжя). Також поряд з Хортицею у Дніпровських плавнях проходив військовий вишкіл непосвячених волхвів - витязний вишкіл, а в часи козацтва - вишкіл новикив. Несли ж охорону навколишніх земель та будь якого краю нашої землі волхви-витязі, або чорні волхви. (Чорними волхвами називали волхвів-воїнів, білими ж волхвів-науковців, відрізнялися тим, що білі волхви не несли постійної війскової служби. Головною відміною чорних волхвів був їх одяг чорного кольору).
    Кохне коло волхвів мало свою особливість: характерники - дослідники природних законів та їх дії на людей; витязі - волхви-професійні воїни; коло числярів - астрономи, агрономи, майстри; коло Яви - знавці Покону (закону суспільства); коло Прави - знавці Прави Сварожої (Закону Божого); коло Укри - на кшалт академії наук (історія, література, магічні знання). Для характерницького вишкілу  приходили хлопці й дівчата з 15 років, вони ставали непосвяченими волхвами або сивілами. Вишкіл був індивідуальним та тривав 2-5 років, але обов'язково включав в себе війсковий вишкіл (систему бою без зброї і зі зброєю "гопак", "аркан" або "полевниця"), та систему спас - школа виживання (лікарська справа та навички всього, що зможе знадобитися для самотнього проживання). Після цього ті, хто пройшов вишкіл проходили посвяту. Але були й такі, що залишалися непосвяченими волхвами та сивілами. Молоді посвячені волхви та сивіли оселялися на кілька років у містах, містечках, селах, де займалися навчанням дітей (недільна школа з 10 років), лікуванням мешканців, допомогою у всіх сторонах життя, захистом мешканців, та відправлянням обрядів (кришення-хрещення, слюб-шлюб-свайба та інші).
    Отож повернемося до характерництва та зробимо наступний висновок: характерництву кілька тисяч років, це наукова частина нашого (нашої нації) світогляду. Отже козаки - нащадки більш старої, прадавньої війскової та духовної школи, тобто захист віри є чимось більшим - традицією захисту духовності народу (бо в той час українська церква була одним з осередків збереження духовності народу). Ба більше - молоді характерники та витязі жили єдиним загоном - КОШОМ, а зігнута на кінці зброя для протикінного бою називалася КОС. Тобто козак (або коСак, коШак) - це війскова людина, що об'єднана в єдиний з іншим загін - кош та вправно працює з будь-якою зброєю (хоч кос, хоч шабель, хоч сулиця...). А такі загони, та низове запорозьке військо існувало ще в часи київського князя Богдана, на призвісько Гатило, який у всьому світі більш відомий як "Біч Божий Атила". Богдан Гатило сам довший час проходив вишкіл на Низу (або на Лугу) та був військовим отаманом.
     Саме з цих часів Київ (у його сучасному розташіванні) стає стольним містом Русі, а від тих часів нас розділяє більш ніж 1500 років. Хтось може заперечити, що Атила цар гунів та жорстокий варвар. Не буду розписувати подробиці в цій темі, для тих кому цікаво ось посилання:
http://viche-boruslava.org.ua/index.php … ylo-attila
      Але Київ дістався Богдану як дідизна, тобто спадкове майно за родоводом. Треба зрозуміти, що дідизна - це не просто "те що залишив дідусь", а те, що передається за родоводом з коліна у коліно Роду. Таким чином Київу більше ніж 1500 років, і більш ніж кілька тисяч років, бо народ того часу сприймає спокійно зміну  стольного міста, а це означає, що місто або вже колись було столицею, чи було одним з традиційних центрів культури, або єкономіки. Іще треба пам'ятати що дядько Богдана був "царем Скіфії" - як пишуть тогочасні римські та візантійські літопісці, тобто водчим (князем, отаманом чи гетьманом) нижнього Подніпров'я. Ось де проходив свій вишкіл княжич Богдан - серед витязів і сам Богдан був волхвом-витязем.
    Треба зауважити, що деякі дослідники "Велесової книги" вважають, що Гатилу звали не Богданом а Серженем (або Сегенею). Але моя думка, що це могло бути його друге призвисько, отримане на Низу, бо таке ім'я означає або перевертень (Сержень), або перевертень-вовкулака (Сегеня) - від "сіромаха" - нічний хижак (вовк або кіт), що назараз залишилося тіьки за вовками, бо великі коти майже зникли. Але це вже матеріал для іншої теми.
     Ось де наше коріння - прадавня Русь, що стоїть на своїх землях більше ніж... 40 000 років! Саме так - 40 000 і нехай нас, справжніх русинів не відлякує ця цифра, а навпаки наповнює гордістю за свою історію, та наповнює відповідальністю за тих, хто поряд з нами, але є невігласом, або просто не розуміє від чого відмовляється, коли за більшістю вигукує про історію України в 500 років, та козаків-приблуд.
     Нехай ця сила наповнює всіх нас та за нашими славними предками повторимо: "Слава Сварзі ясній! Слава дідизні нашій! Витязям-героям, що полягли за рідну землю СЛАВА!!!"